Кейс 1.1: Відокремлюючи чутки від фактів у зоні конфлікту в Нігерії
Стефані Дюранд керує стратегічними медіа партнерствами та низкою проектів Альянсу цивілізацій ООН в Нью-Йорку. Вона відповідає за організацію медіа-тренінгів, зустрічей експертів та редакторів, розробку мультимедіа-проектів, а також активно сприяє популяризації вебсайту експертів та керує портфоліо більш ніж 80 партнерів. Раніше вона працювала в Інституті політичних досліджень Парижу заступником директора Американського центру. Згодом - у Вищій школі журналістики, де займалася розробкою міжнародних стратегій. Маючи франко-германське походження, Стефані отримала звання магістра в Інституті політичних досліджень та в Лондонській школі економіки міжнародних відносин. Її твітер: @steffidurand.
Регіон навколо міста Джос у Центральній Нігерії більше відомий світові як “Домівка миру та туризму”. Але вже протягом певного часу ця область стала місцем безперервної війни між релігійним та секстанським суспільствами.
Джос тягнеться від північного до південного кордону Нігерії. Північна частина країни переважно населена мусульманами; у південній живуть християни.
Криза в Джосі призвела до подій, що спричинили появу таких тривожних заголовків, як: “Ісламські вороги вбивають сотні християн поблизу Джоса” та “Мусульмани масово вбивають християн в центральній Нігерії”. Ці та інші схожі новини спонукали деяких релігійних лідерів звинуватити медіа у підбурюванні до жорстокості на релігійній основі через провокативність повідомлень.
Але в Джосі дійсно присутня смертельна жорстокість, і преса має ретельно висвітлити цей факт. Для цього необхідно просіяти зростаючу кількість чуток, що поширюються через текстові повідомлення, соціальні медіа та блоги, і обережно відфільтрувати неправдиву інформацію, яка здатна ще більше загострити ситуацію.
Місцеві журналісти також піддаються залякуванню, самоцензурі і страху покарання місцевими авторитетами чи активістами. Міжнародні медіа мають ускладнення через зменшення власних ресурсів, тому закордонні репортери часто наодинці висвітлюють події в цілому регіоні.
Це може вплинути на їх знання та сприйняття місцевих подій. Репортери вимушені покладатися лише на інформацію, зібрану та поширену часто невідомими свідками подій на місцях. Тому їм потрібно бути обережними у перевірці знайдених даних, інакше є ризик збільшити напругу та отримати реакцію, спровоковану чутками.
В січні 2010 року, коли агентства новин почали повідомляти про ще один серйозний конфлікт в Джосі, почали розповсюджуватися чутки про банди, озброєні ножами та мачете, яких бачили навколо жилих будинків, мечетей та церков. Свідки повідомляли про різні причини конфлікту: деякі казали, що це все через відновлення будівель, зруйнованих вандалами у 2008 році, інші посилалися на бійку під час футбольного матчу або на пожежу, що зайнялася у церкві.
Текстові повідомлення також грали значну роль в підбурюванні до насильства. Мали місце такі заклики, як: “Пролий їх кров, перш ніж вони проллють твою. Вбий їх, перш ніж вони вб’ють тебе.”
В той же самий час в блогах регулярно публікувалися зображення жертв насильства.
Процес підтвердження є ще більш критичним в ситуації, коли неправильне сприйняття і острах поширюються серед усіх сторін конфлікту. Журналістам вкрай необхідно відокремити себе від пристрастей навколо ситуації і підтвердити реальність акаунтів, з яких повідомляють чи візуально зображують етнічне чи релігійне насильство. Викриття неправдивих чуток щодо смертельної жорстокості або неминучих криз може буквально врятувати життя людей.
Як і в інших випадках, в Джосі соціальні медіа постійно поширювали дезінформацію, і в той же час дозволяли журналістам зв’язуватися та взаємодіяти з представниками громади. Це було частиною їх роботи. Соціальні медіа також надають платформу для реагування на чутки і перевірку інформації, яка врешті-решт створює той тип довіри і прозорості, якого достатньо для уникнення ескалації конфлікту.
В Джосі застосування методів перевірки інформації у співробітництві з громадою допомагало медіа розсіювати напругу та стримувати конфлікти. Це сприяло вкрай необхідному чесному і точному висвітленню подій.
І хоча це не єдиний спосіб зменшення напруги, таке висвітлення робить дуже вагомий внесок у розсіювання страху, підозри та агресії, які є першопричиною етнічних та релігійних конфліктів.
Цю роботу ліцензовано у відповідності до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.