Кейс 9.1: Оцінка і мінімізація ризиків використання контенту, отриманого від користувачів
Як куратор каналу з захисту прав людини у WITNESS, Маделин Бейр очолює команду, яка знаходить джерела, перевіряє достовірність і контекст відео порушень прав людини у всьому світі, зафіксоване громадянами. До цього вона подорожувала світом упродовж майже десяти років як прес-, радио- і мультимедійний репортер. Її історії з’являлися в Washington Post, San Francisco Chronicle та Orion, а також транслювалися у програмах Міжнародного суспільного радіо (PRI) “The World” та “POV.”
Фотографії і відео, які надходять із територій світу, багатих на репресії і політичне насильство, або які задокументовані уразливими групами населення, містять ризик, що контент був створений штучно або підтасований. Крім цього, особи, які знаходяться як позаду, так і перед камерою, можуть піддаватись ризику арешту, переслідування, тортур або смерті. Така небезпека може збільшуватись, якщо міжнародні ЗМІ підхоплюють сюжет.
Ми бачили це під час Зеленої Революції в Ірані 2009 року, коли Ісламська Революційна Гвардія використовувала фотографії і окремі кадри з відео, знайдені онлайн, для переслідування протестуючих і їх ідентифікації за домопогою краудсорсінгу – саме ці дії налякали активістське співтовариство.
Розголошення особи ставить людину перед ризиком відплати з боку репресивної влади, і може призвести до соціального клеймування, а на додачу - потенційно серйозним наслідкам цього. Так само як служби новин дотримуються стандартів, захищаючи конфіденційність жертв насильства, журналісти повинні використовувати ті ж самі стандарти, використовуючи відео, у якому фігурують уразливі люди, особливо якщо воно виглядає так, наче було знято без їх інформованої згоди.
Наприклад, в 2013 році американські онлайн медіа і правозахисні організації повідомили про тривожний випадок знущання над ЛБГТ-молоддю в Росії. Багато з їх статей включали фотографії і відео, зняті злочинцями, які знущаються над своїми жертвами — це небажана увага, яка могла нанести шкоду і клеймувати цих жертв.
Журналісти та інші не повинні піддавати цензурі відео, зроблене активістами, які свідомо ризикують, висловлюючись або документуючи свою спільноту. Але журналісти повинні виконати основні заходи, щоб ідентифікувати і мінімізувати нанесення шкоди тим, хто може не усвідомлювати ці ризики, або кому бракує рішучості надати інформовану згоду на зйомку. Щодо російського відео знущань ясно, що жертви не надавали згоди на те, щоб бути частиною таких сюжетів.
Оцініть потенціал майбутньої шкоди
Перш за все, ви повинні оцінити, чи можуть зображення або відео нанести шкоду тим, хто в них фігурує. Чи знаходяться вони в небезпечній частині світу? Чи є ризик застосування до них репресій за те, що вони поділилися цією інформацією, або за те, що були показані? Чи можете ви бути певними, що люди, які фігурують у зображенні/відео, погоджувалися на те, щоб бути знятими?
Якщо ризик шкоди є реальним, у вас є два варіанти:
- Не використовувати зображення/сюжет. Тільки те, що він існує, не означає, що його треба поширювати/ставити в ефір/друкувати. Ми можемо висвітлити подію іншими способами, а використати зображення - для того, щоб бути поінформованими.
- Розмийте ідентифікацію. Телевізійні новини часто розмивають обличчя уразливих людей, коли показують їх в кадрі. Фотографії можна легко відредагувати, щоб розмити обличчя. Онлайн відео можна повторно завантажити до YouTube, використавши функцію розмивання обличчя. Інструмент, описаний тут, був створений щоб захищати уразливих осіб від ідентифікації на відео. Його можна знайти у “Additional Feature” (Додаткова функція), коли для редагування відео ви обираєте інструмент Video Enhancements (Покращення Відео).
Головне кредо, яке міститься у стандартному кодексі етики журналістів, кризових інформаторів та правозахисників – вимога мінімізувати шкоду. І коли ви користуєтесь соціальними медіа, то певні витрати часу на оцінку і мінімізацію шкоди для окремих осіб є однією з можливостей репортера 21-го сторіччя у втіленні цього кредо в життя.
Цю роботу ліцензовано у відповідності до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.