6: Зробіть так, щоб натовп працював на вас

Метью Інгрем - журналіст, переможець конкурсів і медіа-консультант, який два останні десятиріччя пише про бізнес, технології і нові медіа, а також консультує компанії щодо їх стратегій у соціальних медіа. Зараз він - старший автор блогової мережі GigaOM, що знаходиться в Сан-Франциско, і пише про еволюцію медіа і веб-культуру. Перед цим він був першим в історії редактором спільнот у Globe & Mail – спеціалізувався на розвитку соціальних мереж та стратегії. Він розробив для видання правила роботи з онлайн коментарями, розпочав роботу сторінки газети у Фейсбук та вивів у Твіттер десятки авторів та редакторів. Його Twitter акаунт: @mathewi.

Ідея перевірки новинних подій і надзвичайних ситуацій за допомогою краудсорсінгу є не зовсім новою. Взагалі кажучи, натовп завжди відіграв ключову роль в тому, як новини формуються та сприймаються. А такі соціальні технології як Twitter, Facebook, YouTube і подібні дозволяють залучати людей до цього виду спільного процесу ухвалення рішень в набагато більшому і ширшому масштабі, до того ж дають можливість робити це швидше. Не можна сказати, що в цьому процесі немає недоліків, тому що вони є, але в результаті, ми, ймовірно, у виграші, у порівнянні з тим, як було раніше.

Тільки подумайте про те, як встановлювались факти і фіксувались новини в не такому вже й віддаленому минулому. Там, де спалахувала війна, ставався ураган або було підірвано бомбу, часто було небагато журналістів, якщо вони взагалі там були. Джерела передавали інформацію з місця подій до агенцій новин, а після цього розпочинався процес перевірки цієї інформації, який ґрунтувався на інтерв’ю з очевидцями, телефонних дзвінках і так далі.

Тепер, ми, вірогідно, дізнаємося про новини - особливо раптові, непередбачувані події, такі як землетруси або масова стрілянина - з Twitter упродовж хвилин або навіть секунд після того, як вони сталися. Та замість одного чи двох повідомлень від свідків чи очевидців, ми можемо отримати сотні або навіть тисячі. Деякі з них, ймовірно, будуть помилковими, як ми бачили з вибуху бомби у Бостоні та інших подібних надзвичайних ситуацій, але поступово може сформуватись достатньо точна загальна картина того, що саме там сталося і як. І це відбувається швидше, ніж коли-небудь.

Ось погляд на деякі з кращих практик краудсорсінгової верифікації, виконаної таким новатором як Енді Карвін, колишнім старшим стратегом в Національному громадському радіо (NPR), та іншими.

Ідентифікуйте, перевіряйте і контактуйте з джерелами

У більшості випадків відправною точкою повинна стати ідентифікація надійних джерел, а далі – відстежування, систематизація та перевірка інформації, що поступає від них. Енді Карвін з NPR побудував те, що він назвав “Twitter ньюзрум” джерел на Близькому Сході під час Арабської Весни, розпочавши з людей, яких він знав особисто, і використавши їх як для того, щоб знайти й інші джерела.

“Що я вважаю дійсно важливим, так це увага до того, з ким говорять ці люди на Twitter, і іноді й на Facebook, - сказав Карвін Крэйгу Сильверману в інтерв’ю 2011 року. - І в Тунісі, і в Єгипті у мене вже було приблизно півдюжини джерел в кожній країні, яких я знав”.

Карвін також просив людей, яких він знав, рекомендувати чи перевіряти інші джерела, які він знаходив за допомогою пошуків у Twitter та по певним хеш-тегам. З часом його списки сягнули сотень цінних джерел.

Ті списки у свою чергу перетворились на двигун, який дозволив Карвіну ефективно вести живі твіти у серії воєн - отримувати інформацію, перепубліковувати її, звертаючись з проханнями про допомогу у її перевірці до своїх послідовників і джерел, а потім і в поширенні результатів. В багатьох випадках це був хаотичний процес, але в кінцевому рахунку успішний.

Щоб управляти цими багатьма контактами, він побудував Списки Twitter, які дозволили організувати їх в логічні групи, беручи за основу теми чи географічне положення. Сьогодні робити подібні речі також дозволяють Списки Інтересів Facebook, Кола Google Plus, та інші інструменти. Також це можна зробити, підписавшись на акаунти YouTube і будуючи плейлисти.

Карвін зробив ще один принциповий крок - він вийшов на прямий контакт з багатьма зі своїх джерел чи зустрівся з ними особисто, щоб встановити стосунки. Багато людей бачило тільки те, що він робив зі своїм акаунтом в Twitter, але він також провів багато часу, спілкуючись з людьми через Skype, електронну пошту та інші засоби, щоб підтвердити особистість кожного.

Як детально описано в попередніх главах, ці види джерел і інформація, яку вони надають, потребує верифікації. Після використання розширеного пошуку Twitter, пошуку YouTube та інших засобів пошуку людей і організацій на місці подій або з доступом до релевантної інформації, вам потрібно працювати над тим, щоб зв’язатися з ними і перевірити, звідки вони отримали інформацію.

Чим більше ви будете взаємодіяти зі своїми джерелами і дізнаєтесь про них, тим краще ви будете розуміти їх силу, слабкість, схильності та інші чинники, на які треба зважувати, розглядаючи інформацію, якою вони діляться. Оскільки ваш список джерел зростає, ви також починаєте бачити закономірності в тому, що вони бачать, поширюють і повідомляють, і це забезпечує вас сировиною, яку необхідно обробити і точно визначити, що дійсно відбувається, а що - ні.

“Деякі з цих людей працюють, щоб активно повалити свої місцеві режими, - сказав Карвін відносно джерел, що приєдналися під час Арабської Весни [1]. - Я тільки повинен про це завжди знати. Можливо, відповіддю є прозорість, бо конкретна людина може дати мені хорошу інформацію, але я ніколи не повинен забувати, що вони є частиною опозиції”.

Залучення ваших джерел

Одного разу під час насильства в Лівії в 2011 року, з Карвін зв’язався хтось на Twitter і попросив, щоб він і його Twitter Ньюзрум допомогли перевірити, чи використовувалася ізраїльська зброя в Лівії. Він пояснив, як це відбувалося в Storify [2]:

Розпочавши з цього, Карвін написав своїм послідовникам прохання допомогти підтвердити, чи була ця міна ізраїльською. Вони відповіли набором корисних підказок і зображень, серед яких були і зображення зброї. В кінцевому рахунку він отримав певну інформацію, яка допомогла відповісти на питання.

З’ясувалось, що зброя була не ізраїльською, а індійською. І це не була міна взагалі. Карвін сказав, що єдиним способом упевнитись, що інформація є правильною, було почути одне й те саме від декількох джерел, не пов’язаних між собою.

“У випадку, з так званою ізраїльською зброєю у мене було багато людей, які надали по суті ту ж саму інформацію, і вони дійсно не знали один одного, так як я узяв частину з них в моєму Storify,” - зазначив він.

Важливо пам’ятати, що одним з того, що допомогло Енді Карвіну зробити те, що він зробив, було звернення до інших в дуже людський і доступний спосіб. Він розцінював тих, з ким увійшов у контакт, як колег, а не як джерела інформації, якими він міг розпоряджатись. Журналісти і інші, хто просто роздає доручення, рідко отримують відповіді. А людський підхід дає плоди.

Військовий репортер New York Times Сі.Джей Чіверз (C.J. Chivers) використав у своїх інтересах підхід, подібний до описаного Карвіном, щоб верифікувати використання бомб в різних конфліктах. І каже [3], що процес пошуку правди став набагато швидшим, ніж це було можливим у минулому.

Дуже ймовірно, що у вашому соціальному колі (чи у більш широкій мережі цих осіб та їх контактів) завжди знайдуться добре поінформовані люди, хто знає правду про певний інцидент або випадок. Ви тільки повинні знайти їх.

Чиверс підкреслює: “Доказ в описаному випадку став можливим завдяки використанню стандартних інструментів описання війни з місця подій: готовність працювати в полі, цифрова камера, супутникове підключення до Інтернет, ноутбук, поштова скринька і маса джерел із спеціалізованими знаннями. Але було також відхилення, побудоване на використанні нових способів, якими війна може бути досліджена в режимі реального часу - використання інструментів соціальних медіа для швидкого формування груп експертів на відповідних вебсайтах соцмереж”.

Чиверс також відзначив досягнення британського “громадського журналіста“ [4] на ім’я Браун Мозес. Він є блогером, справжнє ім’я якого - Эліот Хиггинс, і він розвинув експертизу в галузі хімічної зброї, переглядаючи і перевіряючи тисячі YouTube відео конфлікту в Сирії.

Хиггинс не мав жодної освіти ані в журналістиці, ані у військових апаратних засобах, але став ключовим елементом в ланцюжку верифікації, особою, до кого звертались за допомогою професійні журналісти, такі як Чиверс, і довіряли навіть агентства з надання допомоги. В певних ситуаціях можуть з’явитися нові важливі джерела, такі як Мозес, тому що вони працюють із певною проблематикою упродовж довгого часу або тому що вони знаходяться в правильному (чи неправильному) місці в потрібний момент.

Відповідальний краудсорсінг

Єдина річ, яку повинен пам’ятати будь-хто, журналіст чи ні, хто докладає зусиль до збирання та перевірки інформації під час кризи, полягає в тому, що використовуючи такі соціальні медіа, як Twitter, або Facebook, або Google Plus, ви також стаєте джерелом інформації для інших. Це означає, що будь-яка необгрунтована інформація, яку ви розміщуєте, коли робите верифікацію, може сприяти безладу навколо події.

Пам’ятайте це, коли пишете у Твітер або публікуєте деталі і шукаєте підтвердження. Кращий підхід - бути максимально відкритим, повідомляючи про те, що відбувається, і неодноразово нагадувати вашим послідовникам або контактам у соцмережах, що шукаєте допомогу, а не лише поширюєте непідтверджену інформацію.

Щоб запобігти безладу, повідомляйте настільки чітко, наскільки це можливо, про те, що знаєте і що не знаєте, і якої допомоги в підтвердженні відомостей потребуєте. З деякими видами чутливих деталей або таких, що підбурюють, найбезпечніше - спробувати підтвердити спочатку через оффлайнові методи, ніж використати соціальні медіа чи онлайн методи. Ви можете робити усе можливе, щоб голосно сигналізувати про “непідтверджену” інформацію, але ці сигнали можуть часто зникати, як тільки вони починають поширюватися. Усі ми несемо відповідальність за дійсність і не додавання безладу або дезінформації в кризовій ситуації.

Сила натовпу

Алгоритми і автоматизований пошук можуть згенерувати величезну кількість контенту, коли справа доходить до екстрених повідомлень. Це детально описано в наступній главі. Але, можливо, тільки людина може просіяти і зрозуміти в ефективний спосіб сенс цієї кількості контенту в режимі реального часу. Приклади Енді Карвін і Мозесу Брауна показали, що, безумовно, найкращим інструментом для того, щоб зробити це, є мережа джерел, яким довіряють ті, хто або зосереджений на певній тематиці, або знаходиться у певному місці розташування. Це мережа, яку ви можете використати в якості свого власного краудсорсінгового ньюзруму.

Вступ до цього виду стосунків з джерелами не має бути легким, як би то не було. Це не лише інструмент або процес, який дозволяє вам робити свою роботу або виконати завдання швидше і більше ефективно. Це спільні зусилля, і ви маєте бути готові віддати стільки, скільки отримуєте.

Цю роботу ліцензовано у відповідності до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.